Codein Purple Drank Котлас

В общем, как-то раз я, измотанный от гопанья и поисков новых киксов, решил, что пора менять свою рутину. Захотелось мне чего-нибудь новенького, крутого, что б драйва добавило в мою дикину жизнь. И вот, знакомый заявляет, что у него есть марочка, которая меня выручит, даст то, что нужно – ЛСД 25! Это же огонь просто, братва! У меня уже перед глазами света не было, я думал – "это мой шанс!".

Но проблема была в том, что денег мне на марочку нихрена не хватало. Это был серьезный вызов для меня, чтобы собрать такие бабки, что банковать на эту шляпу. И тут я решил рискнуть, взялся за то, чего раньше боялся даже подумать – начал шилить, продавать эту гадость, которой сам шмалю. Мне стало ясно, что это единственный способ окупить свою закладку и пустить ее навстречу волшебным приключениям.

Когда я подошел к месту проведения митинга, у меня внутри все перевернулось, ощущение было, словно я употребил кокс. Вокруг были люди, окованные железной волей, и лица, исполненные гнева и надежды. Я стоял среди них, и резко осознал, что здесь я настоящий, что-то значащий человек, а не просто гопота, загоняющая шмаль!

Слышь, братцы, на этом митинге со мной случилось что-то странное, о чем я даже подумать не мог. Я увидел чувака, который был точь-в-точь похож на меня – в зеркале не увидишь такой точности! И вдруг до меня дошло, этот чувак – дроп, подставное лицо! Прогуливался такой, раздавая листовки, и тут я почувствовал, что наша беда, наша проблема – общая вещь, что тут нет разделения на "они" и "мы". Мы все вместе, и нам нужно бороться!

Я шмальнул еще разок, чтобы собраться с мыслями, и решил, что это мое время действовать. Я поднялся на одну из платформ и начал говорить, говорить о том, что меня тревожит, о том, что я хочу изменить в этой стране. И было страшно, но я чувствовал, что мои слова доходят до людей, что они это понимают.

Весь митинг прошел в духе борьбы и солидарности, люди кричали, скандировали, и я чувствовал, что я не одинок, что мы все вместе создаем что-то большое, что вместе мы можем повлиять на этот мир. И я знал, что это только начало.

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.